Заздрість — один із найогидніших гріхів. Він починається з негативного почуття неповноцінності, прогресує в неприємне почуття образи, а потім застигає в нудьзі, пінистому безладді гріхів. Навіть коли заздрість отримує те, що вона хоче — зруйнувати або забрати добрий дар іншої людини — вона все одно залишається порожньою, і повинна перенаправлятися на новий об’єкт ненависті.
Ніщо з цього не запалює хоч якісь центри задоволення в мозку. Жорстокість, жадібність, хіть, марнославство, гордість і всі подібні гріхи приносять хоч якесь задоволення. Заздрість — прекрасний приклад гріх, який перетворює людину на раба — він заволодіває всім вашим серцем, душею, розумом і силою і не дає вам нічого (навіть активованого центру задоволення) натомість.
Одягніться в любов, щоб зняти заздрість
На щастя, для християнства, це є нашим правом і нашим обов’язком —
„А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.“ (Ефесян 4: 22-24).
Християнин, який бореться з гріхом заздрості, може помилково відчути, що він начебто більше бере участь в перестрілці, ніж у битві. Чому? Бо заздрість легко зберегти в секреті, навіть від самого себе. Як і інші гріхи, людська уява завжди намагається поставити його на друге місце за шкалою гріха. Заздрість не може бути настільки ж небезпечна, як блуд, тому якщо її ніхто не бачить, то вона нікому не завдає шкоди. А навіть якщо заздрість колись і зробить свій плід видимим (у вигляді інших, відвертіших гріхів), то — ми прагнутимемо відокремити гріх, який стався як результат заздрості, не намагаючись видалити її корінь.
Але таке ставлення — помилкове.
Ось дві вагомі причини, щоб сприймати заздрість серйозно і боротися з нею.
По-перше, Святе Письмо дає зрозуміти, що, хоча людина найбільше переживає про зовнішній вигляд, Бог піклується про наше серце. Це означає, що всі розмови про те, що заздрість є „таємним гріхом“ — цілковита нісенітниця. Бог розглядає заздрість і блуд нарівні. Немає такого поняття, як таємний гріх.
По-друге, Біблія чітко дає зрозуміти: те, що знаходиться в серці, не залишається тільки в серці, тому що, як Ісус неодноразово спостерігав, то, що в серці, виходить через наші уста:
„Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють“ (Матея 12:34);
„А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину“ (Матея 15:18). Заздрість часто виробляє дію — як і будь-який інший гріх серця. Заздрість — небезпечна, вона не діє, і вона виступає з деякими неприємними друзями.
Заздрість — це монстр, і вам доведеться вести гарячу, жорстоку війну з нею. У дусі опису, наведеного в розділі 4 Послання до Ефесян, прекрасний спосіб „відкласти“ гріх заздрості — це „надіти“ чеснота любові.
Ось чотири способи побороти заздрість любов’ю.
Дякуйте Богові й платіть Йому славою за успіх людини, якій ви заздрите.
Ісус наказав нам молитися за ворогів як один із способів зробити їм добро:
„Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.
А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;
таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.
Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?
І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?
Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”“ (Матея 5: 43-48).
Але зневажливе серце навіть друзів перетворює на ворогів. Так це насправді чи ні, ваше серце вважає, що ваш друг чи знайомий є ворогом вашого щастя просто тому, що він або вона має (або ким є) те, що ви хотіли б мати (або ким бути).
Це означає, що ви можете молитися за свого колегу, якого ви вважаєте ворогом, і коритися слову Ісуса. Коли ви молитесь, дякуйте Богові за цю людину і дари, які дав йому або їй Бог. Дякуйте Його за те, що Він дав йому або їй успіх.
Просіть Бога про подальші успіхи людини, якій ви заздрите.
Так, все правильно. Моліться конкретно за подальший успіх, особливо в тому дарі, якій ви заздрите.
Просіть про певні речі для друзів, так, як би ви просили за себе.
Це означає, якщо у вас є друг, який отримує тільки відмінні оцінки і його тільки що прийняли безкоштовно навчатися в кращий університет країни, ваше завдання — молитися, щоб він продовжував отримувати найкращі оцінки, навчаючись в цьому університеті. Якщо ваша подруга вийшла заміж за чоловіка, який є межею ваших мрій, і ви б все зробили, щоб знайти такого, моліться про їх духовної близькості і взаємне зростанні в їхньому шлюбі.
Насолоджуйтесь дарами, які Бог дав людині, якій ви заздрите.
Те, в чому найчастіше заздримо іншим, — це не майно, а певні особисті якості: розум, краса, талант і навички спілкування. Але що дивно в цих божих дарах, то це те, що одна людина володіє цими якостями, а користуватися ними може безліч інших людей.
Це означає, що коли ви проводите час зі своєю подругою, її чарівність і історії, розказані з прекрасним почуттям гумору — це те, над чим ви можете від душі посміятися. Коли ви слухаєте, як ваш колега розмовляє на професійні теми, у вас є шанс навчитися чогось, і таким чином поклонитися Богові за те, що Він створив його таким успішним у тому, що він робить. Той факт, що ваша сестра дійсно чудово грає на музичному інструменті, як ви вже здогадалися, що у вас є можливість почути чудову музику.
Потренуйтеся робити те, чого, можливо, ви довго уникали, дивлячись на чиюсь славу твердим і рішучим поглядом. Шукайте можливості віддати славу і подяку Отцеві за те, що Він зробив.
Хваліть людину, якій заздрите.
При нормальних обставинах, хвалити щось — природний результат насолоди чимось, а також частина процесу насолоди цим. Тому для вас мовчазно сидіти і занурюватися в дари вашого друга або просто знайомої людини, не виказуючи захоплення, неприродно.
У Посланні до Ефесян 4:29 сказано: „Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його“.
Альтернатива, згідно цього уривку, повинна заповнити нас радістю і перспективою. Замість цього ми можемо використовувати слова, „відповідні для творення“, які „дають благодать“. Чи це можливо? Чи можемо ми зробити це сьогодні? Так, — тільки за допомогою Бога, єдиного джерела всякого доброго дару. Це звільняє нас, щоб ми хвалили нашого сусіда природно і вільно.
Кінець заздрості
Не ми робимо наші серця новими. Тільки Дух може призвести в нас любов, а це саме те, що Він обіцяв зробити:
„А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність,“ (Галатів 5:22).
Любов тече навіть зараз; Він починає витісняти інші речі з наших сердець.
„Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
Коли настане досконале, недосконале зникне.
Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов“ (1 Корінтян 13: 8-13).
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
